Участник:Couchpotato
Материал из Lurkmore
Зміст і співвідношення понять моделювання і прогнозування. Функції прогнозування в соціології. Види прогнозу. Загальний огляд методів прогнозування (апарат прогнозування). Порівняння переваг та недоліків різних методів прогнозування соціальних процесів.
Модель, за Амосовим, - це структура, що відображає іншу структуру. В науковому розумінні модель – це аналог будь-якого фрагменту реальності. Тобто модель є представником оригіналу. Отже, модель зображує систему або фрагмент реальності в спрощеному вигляді й результати дослідження моделі розповсюджуються на оригінал, при умові дотримання певних методологічних умов та правил. Моделювання –це один із загальнонаукових методів дослідження об’єктів пізнання за допомогою їх моделей. Можна виділити наступні ф-ї моделювання в соціології:
Пояснювальна (розкриває сутність об’єктів дослідження)
Критеріальна (перевірка правдивості певних теоретичних положень чи гіпотез)
Вимірювальна (вимір соціальних параметрів)
Дескриптивна (опис результаті дослідження)
Прогностична (оцінка ймовірних станів системи чи об’єкта, що вивчається).
Прогноз – це ймовірнесне судження про стан якогось явища в майбутньому. Прогнозування – це одна з форм наукового передбачення, що передбачає розробку прогнозу..
За цільовими критеріями розрізняють пошукові та нормативні прогнози. Пошукові включають в себе експлораторні, трендові, дослідницькі.
В залежності від типу зв’язку між прогнозом й реальністю (інколи це називають типи зворотного зв’язку) виокремлюють наступні типи прогнозів: Ті, що самостійно здійснюються (Едипів прогноз, суспільство в це вірить і прогноз справджується. Ті, що само знищуються.
За періодом часу розрізняють оперативні, коротко-,середньо-,довго- й найбільш довготривалі.
Деякі спеціалісти виділяють ряд підтипів прогнозів (пошукових й нормативних) в залежності від критерію співвіднесення з різними формами конкретизації управління: цільовий, плановий, програмний, проективний, організаційний прогнози..
Існує три основні групи методів прогнозування:
Екстраполяція-побудова динамічних рядів розвитку показників явища, що прогнозується протягом періодів заснування прогнозу в минулому й передбачення прогнозу в майбутньому. Не завжди можна відтворити те, що було в минулому. Інтуїтивне розчленування процесу, що розглядається на дві змінні: регулярну+випадкову. Уявлення як виглядає процес буз певних випадкових перешкод, інтуїтивний розподіл, бо на практиці важко виключити процес від випадкових доповнень.
Моделювання - побудова пошукових й нормативних моделей з врахуванням ймовірних або ж бажаних змін явища, що прогнозується на період прогнозу за даними прямими чи опосередкованими про масштаби чи напрямки змін.
Експертні оцінки-здійснюються з ціллю впорядкувати, об’єктивувати суб’єктивні оцінки прогнозного х-теру. В поєднанні методи показують високий ступінь ефективності передбачень.
Експертний метод прогнозування: загальна характеристика. Підходи до відбору експертів. Метод індивідуальної експертної оцінки. Метод колективної експертної оцінки.
Методы экспертных оценок - это методы организации работы со специалистами-экспертами и обработки мнений экспертов, выраженных в количественной и/или качественной форме с целью подготовки информации для принятия решений ЛПР - лицами, принимающими решения.
Проблема подбора экспертов является одной из наиболее сложных. Часто предлагают использовать методы взаимооценки и самооценки компетентности экспертов. При использовании метода взаимооценки, помимо возможности проявления личностных и групповых симпатий и антипатий, играет роль неосведомленность экспертов о возможностях друг друга. В современных условиях достаточно хорошее знакомство с работами и возможностями друг друга может быть лишь у специалистов, много лет работающих совместно. В случае, если процедура экспертного опроса предполагает совместную работу экспертов, большое значение имеют их личностные качества. спользование формальных показателей (должность, ученые степень и звание, стаж, число публикаций...), очевидно, может носить вспомогательный характер.
Метод експертних комісій. Метод колективної генерації ідей (brain-storming).
Мозговая (Атака брейнсторминг) - методика стимуляции творческой активности и продуктивности. Исходит из предположения, что при обычных приемах обсуждения и решения проблем появлению новаторских идей препятствуют контрольные механизмы сознания, сковывающие поток этих идей под давлением привычных, стереотипных форм принятия решений. Тормозящим образом влияют также боязнь неудачи, страх оказаться смешным
Дельфійський метод (DELPHI).
Суть этого метода в том, чтобы с помощью серии опросов, интервью, мозговых штурмов добиться максимального консенсуса при определении правильного решения. Анализ с помощью дельфийского метода проводится в несколько этапов, результаты обрабатываются статистическими методами.
Базовым принципом метода является то, что некоторое количество независимых экспертов (часто несвязанных и не знающих друг о друге) лучше оценивает и предсказывает результат, чем структурированная группа (коллектив) личностей.
Субъекты: группы исследователей, каждый из которых отвечает индивидуально в письменной форме. организационная группа — сводит мнения экспертов воедино.
Матричний метод прогнозування (матриці узагальнених ранжувань). Бальне оцінювання.
Матричный метод прогнозирования ) Матричний метод – матрична інтерпретація об'єктів зв'язку Метод прогнозування, заснований на матричній інтерпретації експертних оцінок зв'язків окремих аспектів. Матричний метод відноситься до системно-структурних методів. До методів колективних експертних оцінок. Переваги – є можливість подивитися на прогноз в цілому – комплексно.
При оцінці альтернатив застосуємо метод бального оцінювання, причому кожному елементу приписуватимемо не точну оцінку, а діапазон значень, оскільки практикою встановлено, що це надійніша і психологічно зручніша для експерта форма вираження думки.
Ранжування — процедура встановлення відносної значимості ознак (переважності) досліджуваного об’єкта на основі їх упорядкування. Метод рангових оцінок відносно простий і зручний для одержання узагальненого судження експертів. Він полягає в тому, що будь-яку досліджувану інформацію розташовують у порядку зростання чи убування величини ознаки.
Лінійні та нелінійні регресійні моделі як метод моделювання та прогнозування.
Часові ряди: класифікація, основні правила побудови. Показники зміни рівнів рядів динаміки (в т.ч. середня динамічного ряду і характеристики інтенсивності динаміки). Лаг. Компоненти динамічних рядів (тренди, сезонна компонента, циклічна і випадкова компоненти).
Поняття адаптивних методів прогнозування. Прогнозування за допомогою моделі авторегресії – ковзного середнього (AR-models, MA-models, ARMA-models; ARIMA-model): загальний огляд.
Моделі життєвого циклу, логістична крива.
Моделі співробітництва і боротьби за існування (моделі Лотки-Вольтерра).
Модель гонки озброєнь Річардсона.
Комп’ютаційна соціологія: поняття та основні методи.
Що таке імітаційні моделі та імітаційне моделювання. Поняття емерджентності.
Таким чином, імітаційне моделювання є методом дослідження складних систем. При імітаційному моделюванні структура системи, що моделюється, представлена у вигляді структури моделі, передаючи її підсистеми та зв’язки між ними, а процес функціонування системи імітується за рахунок вираження взаємодій між компонентами у вигляді правил, формул та обмежень.
Емердже́нтність — наявність у будь-якої системи особливих властивостей, не властивих її підсистемам і блокам
Стадії побудови імітаційних моделей. Короткий огляд історії розвитку імітаційних методів.
Виникнення проблематики глобального моделювання. Римський клуб.
Глобальні проблеми – це проблеми, що стосуються (в тому або іншому ступені) всіх країн і народів, вирішення яких можливо лише спільними зусиллями всієї світової спільноти. З вирішенням цих проблем пов'язано саме існування земної цивілізації або, принаймні, її подальший розвиток. Глобальні проблеми мають комплексний характер, щільно взаємопереплетаючись один з одним. З відомою часткою умовності можна виділити два основні блоки: 1) проблеми, пов'язані з суперечністю між суспільством і навколишнім середовищем (система «суспільство – природа»): деградація довкілля, виснаження запасів природних копалин, надмірне зростання населення, тощо; 2) соціальні проблеми, пов'язані з суперечностями усередині суспільства (система «людина – суспільство»): гонка озброєнь, міжнародна організована злочинність, торгівля людьми, наркотрафік, відсталість країн, що розвиваються, тощо.
РИМСЬКИЙ КЛУБ (Club Rome) – міжнародна неурядова організація, діяльність якої cпрямована на стимулювання вивчення глобальних проблем.